Театральні премії як інституційний феномен світового культурного простору: на прикладі премії «Київська пектораль»

Метою статті став аналіз театральних премій як інституційного феномену світового культурного простору на прикладі української театральної премії «Київська пектораль». Методологія дослідження ґрунтувалася на поєднанні культурологічного, соціологічного та інституційного підходів, із застосуванням якісного контент-аналізу наукових джерел, компаративного аналізу міжнародних преміальних практик та структурно-функціонального аналізу діяльності преміальних інституцій. У статті розглянуто феномен театральних премій як складової світового культурного простору. Систематизовано та проаналізовано світовий, зокрема европейський та американський театральний досвід преміювання державних та недержавних культурних ініціатив. Проведені узагальнення дозволили проаналізувати локальний контекст функціонування українських театральних премій, визначити їх характерні риси, виклики розвитку, потенціал до змін та маркери модернізації, зважаючи на світовий досвід. Зокрема, проаналізовано українську театральну премію «Київська пектораль» як приклад формування культурного капіталу та визнання професійних досягнень у сфері сценічного мистецтва. Театральні премії розглядалися не лише як форма заохочення, а як механізм канонізації, що визначав стандарти професіоналізму, художньої якості та соціального впливу театру. В межах дослідження було акцентовано увагу на символічній і репутаційній функціях премій, які сприяли легітимації нових театральних практик, тенденцій та імен. Було визначено нормативну та комунікативну функції театральних премій; виявлено ключові структурні проблеми функціонування премії «Київська пектораль», зокрема питання прозорості експертного оцінювання, актуальності номінацій та інтеграції незалежного театрального сектору. Було досліджено історію виникнення премії «Київська пектораль», її трансформації, а також вплив на театральну спільноту Києва та України загалом. Було наголошено на потребі модернізації преміальної системи в українському театрі відповідно до міжнародних практик. Запропоновано бачення театральної премії як динамічної соціокультурної структури, що має реагувати на зміни у професійному середовищі та сприяти сталому розвитку театру. У дослідженні було заапропоновано аргументи функціонування театрального менеджменту державних та недержавних творчих ініціатив, як елементу культурної політики на локальному (міському) та національному рівнях. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання отриманих висновків для модернізації національної преміальної системи та вдосконалення інструментів театрального менеджменту