Альтернативний рок в Україні у контексті DIY-практик і субкультурної динаміки кінця ХХ століття

Актуальність цього дослідження зумовлена недостатньою кількістю комплексних міждисциплінарних робіт, що розглядали естетичні характеристики, субкультурну та контркультурну динаміку, а також значення етики Do-It-Yourself у формуванні автономної музичної інфраструктури. Метою дослідження було простежити становлення, еволюцію та соціокультурні функції українського альтернативного року в період 1980-1990-х років. Результати показали, що українська альтернативна рок-сцена функціонувала як форма культурної самоорганізації, незалежна як від державної ідеології, так і від музичної індустрії, що зароджувалася. Вона відображала естетику спротиву, жанрової гібридності, міждисциплінарної взаємодії (зокрема з літературою та театром) і прагнення культурного суверенітету. Етика Do-It-Yourself виступала не лише практичною стратегією виживання, а й засобом соціальної ідентифікації та політичного самовираження. Попри обмежену підтримку з боку інституцій мейнстримної культури, українська альтернативна сцена 1990-х років сформувала емансиповану культурну сферу, що може бути інтерпретована як прояв культурного суверенітету. У дослідженні визначено локальні рок-клуби, фестивалі та незалежні медіа як ключові платформи, що сприяли поширенню альтернативних музичних практик. Було підкреслено тривале збереження андеграундного характеру українського альтернативного року, який, на відміну від західних аналогів, не був повністю інтегрований у мейнстрим. Це зробило український випадок унікальним прикладом пролонгованої культурної автономії у пострадянському просторі. У статті запропоновано розглядати український альтернативний рок кінця ХХ століття як неформальний культурний інститут, що поєднував протестний та творчий потенціал у контексті посттоталітарної трансформації. Практичне значення дослідження полягає у визначенні підходів до аналізу українського музичного андеграунду як форми контркультурного висловлювання та субкультурної автономії