Семантика поезій Тараса Шевченка в музичних інтерпретаціях сучасних виконавців

Мета статті – продемонструвати процес трансформації семантичної парадигми музичних інтерпретацій поезії Тараса Шевченка у контексті російсько-української  війни. Методологія дослідження об’єднує загальнонаукові методи зі спеціальними методами музикознавства та літературознавства. Застосування історичного та компаративістичного методів, разом із аналітичним дало можливість провести багатовимірний аналіз задля виявлення особливостей сучасних музичних інтерпретацій поезії Тараса Шевченка крізь призму соціально-політичних трансформацій та визначити в них зміни в порівнянні з попередніми інтерпретаціями. Наукова новизна роботи полягає в тому, що аналіз музичних втілень поезії Кобзаря в контексті російсько-української війни здійснено вперше. До досліджень, пов’язаних із музичною Шевченкіаною, додано нові та раніше не аналізовані пісенні композиції.  Висновки. Творчість класиків в українському культурному просторі завжди була своєрідним камертоном. Через ставлення до неї ми можемо простежити не тільки внутрішні зміни у творчому світогляді митців, а й відображення зовнішніх викликів, з якими стикається вся країна. У статті демонструється трансформація семантики поезій Тараса Шевченка в музичних інтерпретаціях сучасних виконавців. Висвітлено не тільки зміни, а й процес, який обумовлює їх.  Також у роботі описано як інтерпретації розширюють парадигму значень не тільки при своєму створенні, а й у діахронії – через певний час, коли змінюється соціально-політичний контекст, таким чином з’являється явище “інтерпретація інтерпретацій”. Крізь оновлення семантики поезій Тараса Шевченка сучасними виконавцями утворюється своєрідний діалог поколінь. Завдяки цьому відбувається демонстрація просторово-часових зв’язків, які через сучасні медіаресурси презентують Україну як країну зі своєю багатовіковою історією та унікальною самобутньою культурою