Цирк як середовище екранної дії у творчості сучасних режисерів

Мета статті полягає в розширенні наукових уявлень про місце й роль циркової та екранної режисури в системі гуманітарного знання. Методологія дослідження. В опрацюванні теми застосовано міждисциплінарний підхід, що базується на використанні низки загальнонаукових методів, зокрема: система теоретичних методів (індукція, дедукція, ототожнення, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що дала можливість опрацювати фактологічну базу реалізації циркових постановок на арені та екрані. Методи систематизації та узагальнення стали в пригоді задля аргументації самобутності режисури цирку в контексті екранних мистецтв. Типологічний метод дозволив розглянути спільні художні принципи у творчих пошуках майстрів екранного та циркового мистецтва. Крім того, застосовано аналітичний і системний методи у своїй єдності, що необхідно для вивчення мистецтвознавчого аспекту проблеми. Наукова новизна дослідження полягає у визначенні режисерського фаху як універсального різновиду художньо-естетичної і творчо-виробничої діяльності; виявленні оригінальних принципів побудови фільмів, базованих на цирковій творчості; в уточненні взаємовпливу та взаємозбагачення циркового й аудіовізуального мистецтв у розвитку режисерської майстерності. Висновки. Обґрунтовано, що творчість кінорежисерів розвиває та розширює знання про циркове мистецтво, дає поштовх для розвитку творчості циркових постановників і виконавців в екранній площині; визначено специфіку діяльності кінорежисера в процесі екранної презентації циркової творчості, що вперше постало предметом спеціального дослідження.