Циклічні форми у творчості Анатолія Гайденка: жанрово-стильові особливості

Мета роботи – розкрити естетичні, жанрові та стильові константи творчої діяльності Анатолія Гайденка. Методологічну основу становили базові принципи теорії пізнання (об’єктивність, науковість, історизм, цілісність, взаємозв’язок і взаємозумовленість явищ і процесів дійсності); основні положення системного, аксіологічного, мистецтвознавчого, компетентнісного й культурологічного підходів як методологічного способу вивчення композиторської діяльності; концептуальні положення теорії професійної композиторської майстерності. Наукова новизна полягає в тому, що на основі особистих висловлювань композитора висвітлено його естетичну позицію стосовно призначення мистецтва; шляхом аналізу масштабно-композиційних, техніко-виконавських та жанрово-стилістичних ознак систематизовано баянні твори А. Гайденка. Розкрито інтонаційні, фактурні та композиційно-драматургічні особливості музики композитора в опорі на аналітичні спостереження низки опусів. Охарактеризовано еволюційні тенденції та жанрово-інтонаційну систему в баянній творчості А. Гайденка. Висновки. Баянні концерти та сонати А. Гайденка демонструють показовий для композитора інтерес до образів далекого минулого, прагнення до національної визначеності звучання, опору на фольклорні джерела, представлені як у вигляді цитат, так й асимільованих в авторському тексті інтонаційних чи ладогармонічних елементів. Іншу тенденцію у творчості А. Гайденка позначив концерт для акордеона з оркестром «Ecce homo!», де помітно прагнення композитора розширити образні та стилістичні обрії музики в напрямі європейської системи координат