Grassroots як мистецька категорія української культури XVII–XIХ століть

Метою статті є класифікація української музичної культури, яка, на відміну від інших мистецьких жанрів, упродовж тривалого періоду не отримувала чітких музичних визначень. Це пов’язано із соціокультурними та історичними обставинами, коли музику насамперед сприймали як частину літургійного обряду, побутового життя та інших обставин і в цьому контексті трактували як частину чогось більшого, цілого. Відтак оцінка музичного мистецтва як одиничної категорії потребує уточнень і визначень. Методологія дослідження ґрунтується на історико-культурологічному та мистецькому рівнях. Наукова новизна полягає у введенні в науковий обіг терміна Grassroots для опису та дефініції якості музичної продукції. Висновок. Для більш відповідного визначення та характеристики музичної творчості XVII–ХІХ століть термін Grassroots, на нашу думку, є найбільш вдалим та відповідним. Він чітко демонструє розвиток національного музичного мистецтва як «низового», водночас виводячи його зі сфери примітиву та дилетантства, що намагалися упродовж століть нам нав’язувати культури метрополій. Водночас знімається естетична напруга при характеристиці творів крізь призму засобів та інструментів кітчу, а також його визначення як «низького» чи «низового», оскільки адаптація здобутків європейського мистецтва на національному ґрунті вимагала певного часу для становлення і розвитку. Відтак Grassroots art є найбільш відповідним терміном для опису й класифікації багатого спадку українського музичного мистецтва