«Вірю в Бетовена!»: музична компонента журналістики Степана Чарнецького

Мета роботи – узагальнити обрис надбань літератора С. Чарнецького як музичного критика й публіциста, проаналізувати показові зразки його журналістики крізь призму інтермедіальності та інтертекстуальності. Методи дослідження базуються на інтермедіальному підході при вивченні взаємовпливу музики, театру й літератури на особу митця як журналіста. Застосовано загальнонаукові пошуковий і типологічний методи, а також метод узагальнення. Залучено методологію контент-аналізу, а також емпіричні методи опису, спостереження та рефлексії для інтерпретації квалітативних параметрів музичної компоненти журналістики С. Чарнецького. Наукова новизна дослідження полягає в представленні й узагальненні музичної складової в журналістиці літератора та театрального діяча. Уперше виявлено жанрові прикмети, пізнавально-художні вартості, інтермедіальні й інтертекстуальні властивості цієї ділянки його праці. Висновки. Журналістика С. Чарнецького з музичною складовою репрезентована різними жанрами (фейлетон, есей, рецензія, огляд, спогад, некролог, джерелознавчий допис, відкритий лист та ін.) і широким діапазоном тематики «музика й суспільство», «музика в інших мистецтвах», інформаційно-джерельним матеріалом «з перших уст» унаслідок особистого знайомства з персоналіями зі світу музики, умінням працювати з архівними джерелами та документами, а також здатністю до наукової систематики явищ культури та її «текстів». Значну роль відіграла вроджена музикальність автора відомого стрілецького гімну. Тексти про музику пронизані піднесеним тоном, тонкими вібраціями його внутрішнього світу, що резонують із макрокосмосами – як національним, так і міжкультурним. Нерідко в цих текстах віддзеркалені катартичні й трансцендентні можливості цього мистецтва. Вихід Чарнецького в позалітературний простір позначився і деякими хибами, що межували з недостатністю музичних компетенцій. Та назагал цей його доробок є вартісним, пізнавальним і пройнятим художнім шармом пера талановитого літератора